Сторінки історії. Час, події, люди

Один з найвідоміших навчальних закладів Нової Каховки – Політехнічний коледж (Електромеханічний технікум), перегорнув вже 59-ту сторінку свого життя. Світова культурна практика визначає, що події 30-річної давнини мають бути вписані в історичні літописи. Історія нашого технікуму, одного з перших новокаховських закладів технічної освіти теж гідна дослідження і відтворення у музейних експозиціях.

Перша сторінка нашого історичного екскурсу пов’язана з доленосною для технікуму подією – будівництвом Каховської ГЄС та міста Нова Каховка. Ці події повертають нас до 50-х рр.. минулого століття, до радянських часів, у якому так багато і славетних, і ганебних сторінок, вони й сьогодні викликають гарячі дискусії в наукових та громадських колах. Ми не будемо вдаватися до критичного аналізу доцільності гідробудівництва на Дніпрі, спробуємо побачити у справах минулого велич людських звершень, енергію й оптимізм молодого покоління 50-х. Їх праця створила нове місто, фундамент для народження нових поколінь новокаховчан.

Будівництво Каховської ГЕС розпочиналося за кращими традиціями радянської індустріалізації – було віднесено до Великих будов комунізму, на будівництві працювало біля 12 тис. чоловік, і невеличке поселення (Ключове)поступово розросталося. У 1952 році 20-тисячному поселенню гідробудівників було надано статусу міста з назвою Нова Каховка. Соціально-економічні перспективи вимагали й нових професійних кадрів і першою освітньою ластівкою став новокаховський філіал Запорізького гідроенерготехнікуму. Відкритий у 1954 році за клопотанням управління «Дніпрострою». Передбачалось готувати спеціалістів середньої кваліфікації без відриву від виробництва за двома напрямками: монтаж та експлуатація енергосилового обладнання ГЕС, гідротехнічне будівництво.

У 1954р. відбувся перший прийом учнів новокаховського філіалу. За спеціальностю «Монтаж та експлуатація енергосилового обладнання ГЕС» було прийнято 71 чоловік, створено дві учнівські групи; за спеціальністю «Гідротехнічне будівництво» до технікуму вступило 62 чоловіки і сформовано дві групи. Контингент філіалу склав 133 учні.

У 1957р. відбувся перший випуск за спеціальністю «Монтаж та експлуатація енергосилових установок ГЕС», дипломи отримали 33 випускника. У цьому ж році припинився прийом учнів на спеціальність «Монтаж та експлуатація енергосилових установок ГЕС», в останнє диплом гідроенергетика отримали 23 учня у 1959р.. За другою спеціальністю «Гідротехнічне будівництво» випуск відбувся у 1958р., дипломованими спеціалістами стали 51чоловік. За роки існування цієї спеціальності у навчальному закладі (з 1954 по 1959рр.) дипломи отримали 84 учні.

У 1956-57рр. закінчуються роботи з будівництва Каховської ГЕС, «Дніпрострой» перебазовує свої служби на новий будмайданчик, а в місті розпочинається будівництво електромеханічного заводу, зростає необхідність у спеціалістах з середньою технічною освітою. Дирекція заводу ініціювала відкриття нової спеціальності – «Обробка металів різанням», у 1956р. філіал технікуму прийняв першу навчальну групу у складі 28 чоловік, а наступного року – вже 2 групи численністю 72 чоловіка.

У березні 1957р. дирекція заводу, керівники «Дніпробуду» та його колектив звернулися до Міністерства будівництва електростанцій, Міністерства електротехнічної промисловості СРСР, у відділ будівництва і відділ машинобудування ЦК КПРС з пропозицією передати Новокаховський філіал Запорізького гідроенерготехнікуму до структури Міністерства електротехнічної промисловості та на базі філіалу організувати Новокаховський вечірній електромеханічний технікум. Заклад повинен був стати першим і надійним фундаментом підготовки спеціалістів середньої кваліфікації для Новокаховського електромашзаводу за спеціальностями: «Обробка матеріалів різанням» (1956р.), «Електромашинобудування» (1959р.), «Ливарне виробництво чорних металів» (1960р.).

У зв’язку з реорганізацією управління промисловістю питання про відкриття технікуму було передано створеному Херсонському Раднаргоспу, за пропозицію якого Рада Міністрів УРСР розпорядженням № 489-Р від 8 травня 1958р. вирішено передати Новокаховський філіал Запорізького гідроенерготехнікуму у керівництво Херсонському Раднаргоспу. Останній дозволив здійснити реорганізацію і створити самостійний вечірній технікум. 25 червня 1958р. був підписаний акт про передачу філіалу Херсонському Раднаргоспу і розпорядженням № 622 від 18 серпня 1958р. створений Новокаховський вечірній електромеханічний технікум, цим же документом був визначений контингент закладу та фінансові і господарські питання.

Маловідомим фактом в історії молодого закладу було відкриття Бериславського філіалу Новокаховського вечірнього електромеханічного технікуму. Розпорядженням №448 від 8 липня 1960р. у місті Берислав Херсонської області на базі Бериславського машзаводу запрацював ще один навчальний заклад, який мав підготувати кваліфіковані кадри за спеціальністю «Обробка металу різанням». У тому ж році Бериславський філіал прийняв для навчання 2 групи численністю 71 чоловік. На день передачі філіалу контингент його учнів складав 196 чоловік: спеціальність ОМР – 83 чол., МіЕ – 23 чол., ГТС – 90 чол.

З 1963р. по 1965р. Новокаховський вечірній електромеханічний технікум знаходився під керівництвом Чорноморського Раднаргоспу. Постановою №1084 від 17 грудня 1965р. Рада Міністрів СРСР за пропозицією Держплану та Міністерства електротехнічної промисловості прийняла рішення про передачу Новокаховського вечірнього електромеханічного технікуму під юрисдикцію Міністерства електротехнічної промисловості. Наказом №49 від 27 грудня 1960р. технікум мав бути підпорядкований Управлінню кадрів і навчальних закладів Міністерства.

За документальною історією становлення першого навчального закладу Нової Каховки стоїть титанічна праця першого директора філіалу технікуму - Івана Федоровича Дергачова. Сьогодні ми сміливо можемо назвати Івана Федоровича видатною людиною в окресленні історії закладу. У 1956р. 27- річний викладач стає директором Новокаховського філіалу. За плечима у молодого керівника механіко-математичний факультет Саратовського державного університету та відповідальна посада керівника науково – технологічною лабораторією дослідне – конструкторського бюро Міністерства авіаційної промисловості.

З перших днів свого директорства Іван Федорович завзято будує навчальне життя, формує колектив, шукає приміщення для занять, а ця справа була не з легких. Головною проблемою стала відсутність постійного приміщення навчального закладу, адже у перші роки існування Новокаховського філіалу Запорізького гідроенерготехнікуму заняття проводилися у приміщеннях управління Дніпрострою, середньої школи №2, пізніше – у цехах електромашзаводу. Першими викладачами технікуму були спеціалісти – практики, з числа досвідчених працівників Дніпробудівництва, ГЕС, філіалу Одеського інженерно-будівельного інституту і Новокаховського електромеханічного заводу. Їх імена: Євстратов В.І., Ногаєв Б.А., Машичев Б., Поляков В. В., Касиков Ю., Караджи П.М., Качанов М.А., Борзихін Н.І., Чорная, Улітін М.Д..

У них навчалися перші будівники міста і ГЕС: С.Нікулін, О.Фесик, Г.Кравченко, П.Волинець, В.Соловйов, чия праця була відзначена державними нагородами.

У 1955р. після закінчення будівництва ГЕС, перед молодим директором постала задача: збереження технікуму. Не одне коло випробувань пройшов І.Ф.Дергачов у кабінетах різних міністерств, перш ніж новокаховський філіал отримав право на самостійне життя як навчальний заклад міста. Подальший розвиток технікуму у 60-70-х рр.. значним чином пов'язано з розбудовою Новокаховського електромеханічного заводу, навчальний заклад стає базою підготовки молодих технічних кадрів. У 1959 р. відкривається нова спеціальність – «Електромашинобудування», у 1961р. – спеціальність «Ливарне виробництво» (чорних металів), прийом студентів тривав п’ять років.

У попередні роки технікум орендував приміщення для занять у вечірні часи в навчальному корпусі Новокаховського сільськогосподарського технікуму, в середніх школах №2, №3, №4, в побутових кімнатах електромашзаводу, технічному училищі №2 міста Нова Каховка. В орендованих приміщеннях було неможливо організувати повноцінні кабінети, лабораторії, що ускладнювало навчальний і виховний процес у технікумі. Не зважаючи на всі ці проблеми, контингент учнів зростав щороку, у 1962-63 рр. він складав 621 чол.. Навчальний процес на початку формування технікуму здійснювався 38 викладачами та лаборантами, 8 з яких були штатними: Дергачов І.Ф., Лебедєв М.Ф., Касікова Н.С., Настека В.І., Чаадаєв В.А., Палатов О.І., Мусаелян І.Р., Архаров А.П.. 30 викладачів були сумісники – інженери базового підприємства Новокаховського електромашзаводу. Зростаюча численність бажаючих вчитися вимагала і збільшення педагогічного колективу, починає формуватися колектив професіоналів, талановитих, відповідальних, справжніх ентузіастів своєї справи: Бойко В.Г., Клименко П.Т., Рябова Е.Ф., Іванова М.В., Пилипенко А.К., Ушаков В.М., Горелик А.С..

У 1970 р. відбуваються кардинальні зміни у житті навчального закладу – відкривається денне відділення, формується перші чотири групи за двома спеціальностями: «Електромашинобудування» і «Обробка металу різанням».

У 1971р. за наказом Мінелектротехпрому № 381 від 24.09.1971р. технікум отримує новий статус і назву - Новокаховський електромеханічний.

Шляхом ретельного відбору педкадрів у 70-80-х роках технікум поповнився молодим поколінням творчих, ініціативних викладачів: Титова Л.М., Старостюк М.М., Політицька Т.Г., Луханіна Л.І., Лоза Л.Т., Воблікова В.Б., Сиволапова Л.І., Клименко П.С., Непомнящий А.В., Тарасов В.Г., Ефімов Б.П., Максимов А.Д., Рудковська Л.Ф., Степанцов В.І., Коровіна В.А., Саврадім Л.В., Очкаленко Н.О., Одинцова Т.О., Шевченко Н.А., Лисицька Г.М. та інш. З електромашинобудівного виробництва приходять досвідчені спеціалісти: Давидов В.М., Самохін О.В., Бірюков Л.А. У педагогічний колектив вливаються викладачі-ветерани ВВв: Бойко В.Г., Майданник О.Ф., Бєлковський М.А., Сигаєв О.П., Палатов О.І. Їх життєвий досвід формувався на фронтах війни, як викладачі-ветерани вони стали для студентів взірцем мужності, прикладом відповідальності, працелюбності та високої моральності. Значно збільшується контингент технікуму, у 1982-1983 роках він складає 1077 учнів.

Виконуючи державне замовлення, навчальний заклад підготував багато спеціалістів для підприємств машинобудування Радянського Союзу, географія роботи випускників: Дніпропетровськ, Харків, Запорожжя, міста Росії, Білорусії, Молдови.

У 1978 р. перших учнів прийняла відкрита спеціальність – «Електрообладнання промислових підприємств і установок». На денне відділення було прийнято 2 групи – 60 чол., на вечерне – 30 чоловік.

У 1986 році директорську відповідальність за подальший розвиток навчального закладу взяв на себе Мережук Анатолій Васильович, змінивши на посаді Дергачова Івана Федоровича.

У 1988 р. було відкрито заочне відділення замість вечірнього по всім спеціальностям.

1999 р. – став знаковим для стратегічного розвитку технікуму: директором закладу була обрана Людмила Тимофіївна Лоза, відкрита нова спеціальність - «Обслуговування і ремонт електроустаткування автомобілів і тракторів».

Висунута директором політика оновлення технікуму сприяла подальшому розвитку підготовки молодшого спеціаліста та різними затребуваними спеціальностями. З 2000 р. починає працювати спеціальність «Розробка програмного забезпечення», створюється нова матеріально-технічна база з комп’ютерним оснащенням. Сьогодні у коледжі налічується 5 комп’ютерних лабораторій з сучасним обладнанням, створено центр інформаційно-технічного забезпечення навчального процесу.

У 2008 р., році свого 50 річчя, відбулася ще одна знаменна подія в історії технікуму: НКЕМТ увійшов до структури Одеського національного політехнічного університету і отримав нове ім’я – Новокаховський політехнічний коледж. Для навчального закладу відкрилися нові перспективи розвитку сучасної, затребуваної освіти, включення коледжу до системи безперервної ступеневої освіти. Сьогодні Новокаховський політехнічний коледж входить до складу навчально-методичних комплексів з Одеським національним політехнічним університетом, з Національним технічним університетом України («Київський політехнічний інститут»), з Херсонським державним університетом. Студенти коледжу мають змогу продовжувати навчання у цих вищих навчальних закладах без вступних іспитів.

У стінах технікуму та сьогоднішнього коледжу завжди вирувало активне студентське життя, насичене освітніми перемогами, спортивними рекордами: змагання за звання кращої групи, конкурси, олімпіади, сільськогосподарські роботи радянських часів, цікаві вечори, класні години, КВК. Окремо слід сказати про спортивні досягнення, у стінах технікуму-коледжу виросли олімпійський чемпіон з греблі на байдарках Сергій Чухрай, багато майстрів спорту з різних видів, отримані кубки, перші місця на спартакіадах і змаганнях різних видів. Все це завдяки професіоналізму, організаторським якостям і ентузіазму викладачів фізвиховання: Клименко П.С., Непомнящему А.В., Зарецькому В.С., Воронцову Г.Ю., Некрасову О.В.

Ми пишаємося молодими поколіннями викладачів, колишніми випускниками, які отримали вищу освіту і повернулися до НКПК викладачами, отримали керуючі посади: Ламберг Н.В., Сидорчук І.С., Мироненко Н.В., Меншиков Л.І., Попов Д.С., Устименко Ю.О., Глухов О.А., Шпакович Г.В., Фісина Ю.С., Надєляєв І.М., Лисун Н.О., Грох Т.А., Янчук Л.В..

2013 р. в історії коледжу - це рік народження нової спеціальності - «Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті». Молода спеціальність стоїть на початку складного, але дуже цікавого шляху формування освітніх та виховних традицій, на шляху творчого пошуку та майбутніх перемог. Цей шлях буде прокладати нове покоління викладачів, з притаманним їм креативним, творчим мисленням, енергії і завзятості: Вітков В.В., Дуганова Н.М., Войтюк Л.М..

За роки існування в навчальному закладі велася підготовка фахівців середньої ланки за 11 спеціальностями. За кожною датою в історії закладу стоїть високий професіоналізм, педагогічний оптимізм та ентузіазм викладацького колективу та особистостей директорів коледжу. Їх імена вписані в історію технікуму-коледжу, в історію міста: Іван Федорович Дергачов, Анатолій Васильович Мережук, Людмила Тимофіївна Лоза. Кожний з них багато років присвятив навчальному закладу, назавжди залишивши в ньому частину свого серця: Дергачов І.Ф. – з 1954р. по 1985 рік, Мережук А.В. – з 1986 по 1999 роки, Лоза Л.Т. – з 1999 р. по теперішній час.